Жнива великі: іти, куди посилає Бог

Стислий зміст

Це недільне місіонерське богослужіння було побудоване навколо слів Ісуса з Євангелій від Луки 10 та Матвія 9: жнива великі, а робітників мало. Проповідник нагадав, що Христос обрав сімдесят учнів і послав їх по двоє - не туди, куди вони самі бажали, а туди, куди Він Сам мав намір іти. Найменше, що ми можемо, - молитися, щоб Господь послав робітників; найбільше - самим стати тими робітниками.

На прикладі Савла на дорозі до Дамаска та пророка Йони, що тікав від Ніневії, прозвучала думка: Бог нерідко посилає нас туди, куди опирається наше серце. Павло прагнув передусім свого народу, але Господь зробив його апостолом для язичників - відкинутих, зламаних, тих, хто колись не був народом. Справжні служителі вчаться молитися: не моя воля, а Твоя нехай буде, не випереджаючи Бога й не відстаючи від Нього.

Богослужіння наповнилося свідченнями про те, як Бог уже діє: вулична євангелізація в Нью-Джерсі, де сотні навернулися до Христа, а хворі отримали зцілення; місійна школа, що навчає молодих українців; місіонери в Домінікані, Таїланді та по всій Європі. Заклик був ясний: Бог і досі кличе звичайних людей, наповнює їх Духом Святим і просить лише одного - готовності піти.

Головні думки

• Жнива великі, а робітників мало, тож молімося, щоб Господар жнив послав робітників.
• Христос посилає нас не туди, куди ми обираємо, а туди, куди веде Він, і Сам іде попереду.
• Найменше - молитися за місію, найбільше - піти самому.
• Бог часто кличе саме до тих, кого уникає наше серце, як послав Павла до язичників, а Йону до Ніневії.
• Справжній служитель молиться не моя воля, а Твоя, не випереджаючи Бога й не відстаючи від Нього.
• Дух Святий наснажує звичайних віруючих - від нас потрібні лише послух і готовність піти.
• Колись ми самі були ворогами Богові, та Добра Звістка дійшла до нас, і тепер ми несемо її іншим.