Живе каміння в Божому храмі

Стислий зміст

У цей день спомину про смерть Господа церква також раділа за трьох вірних, напередодні охрещених у воді на узбережжі. Проповідник почав із простого образу: про людину багато говорить її дім - книги, світлини, мисливські трофеї на стінах, а ще більше - те, чим переповнене серце і що ллється з вуст. Із Першого послання до коринтян він нагадав, що наше тіло є храмом Святого Духа, викупленим дорогою ціною, тож ми вже не належимо собі.

Святість, пояснив він, це водночас дар і дорога. Через жертву і кров Ісуса ми вже очищені й відділені, щоб Дух міг оселитися в нас, та освячення лишається щоденним процесом, у якому ми зростаємо. Як дорога плитка чи камінь лежить без користі, доки стоїть у коробці, так і віруючий не прославляє Бога, доки не займе призначеного йому місця. Ми - живе каміння, яке вкладається у більший храм, у церкву, де Христос є наріжним каменем.

Зайняти своє місце означає приносити духовні жертви - віддавати себе, а не шукати вигоди. У Божому домі провідник служить і підносить інших, а не панує над ними. Біля Господнього столу громада випробувала свої серця, прийняла переломлений хліб і чашу нового завіту, згадуючи, що лише через смерть Христа ми маємо життя, прощення і зцілення.

Головні думки

• Твоє тіло - храм Святого Духа; ти викуплений ціною й належиш Богові.
• Присутність Духа помітна, бо чим повне серце, те виявляється в словах і вчинках.
• Святість - це і звершений дар у Христі, і праця цілого життя у страху Божому.
• Як матеріал у коробці, ми прославляємо Бога лише тоді, коли займаємо своє місце.
• Ми - живе каміння на Христі, наріжному камені, що будується в Божий храм, церкву.
• Справжнє служіння - це духовна жертва: служити іншим, а не шукати вигоди собі.
• Святий Дух даний з однією метою - прославити в нас Ісуса Христа.