Хіба не міг би Бог так само й мені?

Стислий зміст

Богослужіння починається з Псалма 103:13 - як батько жаліє дітей, так Господь жаліє тих, хто Його боїться - і підходить до питання, яке тихо мучить багатьох: якщо Бог зцілив, благословив чи врятував когось іншого, то невже не зробить того самого й мені? На прикладі Йосипа, що тлумачить сни двох в'язнів (Буття 40), та людей біля гробу Лазаря (Івана 11) проповідник показує, як легко ми узагальнюємо Бога, вважаючи, що коли Він учинив так для одного, то зобов'язаний учинити так для кожного.

Послання до Євреїв 11 руйнує таке мислення. У тому самому розділі одні вірою перемагали царства й приймали воскреслих своїх померлих, а інших катували, побивали камінням, перепилювали й убивали мечем. Той самий Бог, та сама віра, та сама воля - і зовсім різні долі. Римлян 9 та образ Гончара і глини відповідають на крик про справедливість: Бог милує, кого хоче, а глина не сміє сперечатися з Гончарем.

Заклик - перестати міряти своє життя чужими благословеннями і прийняти особисте Боже призначення. Бог може, але не зобов'язаний. Як Петрові, що питав про Івана, нам сказано: "Що тобі до того? Іди за Мною". Найбезпечніше й найщасливіше місце - бути в центрі Божої волі, навіть коли це боляче, і сказати: "Я згоден з Тобою".

Головні думки

• Повторюване "хіба не міг би Бог?" викриває нашу звичку узагальнювати Бога замість того, щоб довіряти Йому.
• Два в'язні Йосипа й натовп біля гробу Лазаря показують одного Бога з різними рішеннями.
• Євреям 11 шанує і тих, кого визволено, і тих, хто страждав і вмирав у вірі.
• Бог милує, кого хоче, а глина не сміє сперечатися з Гончарем (Римлян 9).
• Бог може діяти, але ніколи не зобов'язаний повторити для тебе те, що зробив іншому.
• Не порівнюй своє життя з чужим - Бог має особисте призначення для кожного.
• Справжній спокій - підкоритися Божій волі й сказати "Я згоден", навіть коли болить.