Відвага входити в Боже присутство

Стислий зміст

Спираючись на Послання до євреїв 10:19-22 та Послання до римлян 5:21, проповідник нагадує церкві, що колись гріх панував у нас на смерть, але тепер через праведність Христа запанувала Божа благодать і віруючі мають відвагу входити у святилище кров'ю Ісуса. Ця відвага - не зухвалість, а тверда впевненість, що народжується з чистого сумління, бо коли серце нас засуджує, то Бог більший за наше серце. Вона ж є плодом досконалої любові, щоб ми могли без сорому стати в день суду.

Далі він застерігає від чотирьох речей, які тихо крадуть нашу відвагу перед Богом: нерозкаяний гріх, що лежить при дверях і прагне опанувати нас, страх перед людьми, який ставить пастку, обітниці, дані Богові й не виконані, та подвійні стандарти лицемірного серця, показані на прикладі жінки, узятої в перелюбі, коли кожен обвинувач знайшов власну провину.

Насамкінець він показує, як відновити втрачену відвагу. Отямитися й визнати, де ти насправді стоїш, покаятися і змінити спосіб життя, ходити в щирості перед Богом і людьми та перебувати в постійному спілкуванні з Господом. Лише кров Христа очищає сумління і знімає тягар провини, щоб ми могли дивитися Богові в очі, не схиляючи голови.

Головні думки

• Там, де колись панував гріх, тепер царює благодать, відкриваючи вільний доступ до Бога кров'ю Ісуса.
• Справжня відвага перед Богом стоїть на чистому сумлінні, а не на наших заслугах.
• Серце, омите кров'ю Христа, вільне від провини, а досконала любов дає стати без сорому.
• Гріх, страх перед людьми, невиконані обітниці та подвійні стандарти непомітно крадуть нашу впевненість.
• Відновлення відваги починається з чесного погляду в себе і щирого покаяння.
• Щирість із Богом і людьми та стале щоденне спілкування з Ним зберігають живою нашу впевненість.
• Бо Христос простив нас, можемо дивитися Господу в очі й не опускати голови.