Чи віддаємо ми Богові найкраще?
30 червня 2024 р. · 2:20:18 · Дивитися на YouTube ↗
Стислий зміст
Запрошений проповідник брат Томас відкрив книгу пророка Малахії, де Бог ставить Своєму народові гостре запитання: син шанує батька, а слуга - свого пана, то де ж шана, належна Богові? Ізраїль приносив на жертовник сліпих і кульгавих тварин - те, що вже непотрібне, - а найкраще залишав собі. Проповідник запитав, чи ставимося ми до Бога так само, як до людей, яких поважаємо щодня, чи віддаємо Йому лише рештки свого часу, грошей і відданості.
Говорячи про Царство Боже, він нагадав, що не можна служити двом панам і що йти за Христом означає покласти руку на плуг і не озиратися назад. Як Давид, котрий не схотів принести жертви, яка нічого йому не коштувала, ми покликані віддавати Господу те, що справді дороге. Він застеріг від звички сучасності називати зло нормальним і нагадав: де згасає страх Божий, там Слово зникає з уст і з життя.
Насамкінець, із третього розділу Малахії, він говорив про обкрадання Бога в десятинах і приношеннях, пояснюючи, що наш час, наші ресурси й саме наше життя вже належать Йому. Бог веде книгу пам'яті про тих, хто Його боїться, і записує навіть найменший вияв вірності, а одного дня прийме Своїх вірних слуг додому.
Головні думки
- Син шанує батька, а слуга - пана; Бог запитує, де шана, належна Йому.
- Віддавати Богові рештки - значить безчестити Його; Він гідний найкращого.
- Не можна служити двом панам; іти за Христом - це не озиратися назад.
- Справжня відданість чогось коштує: Давид не приніс жертви задарма.
- Де згасає страх Божий, там Слово зникає з уст і з життя.
- Називати ненависне Богові нормальним - небезпека наших днів; гріх треба визнати.
- Наш час, гроші й життя вже належать Богові, тож не віддавати їх - це Його обкрадати.
Роздум
Зупинися і чесно запитай себе: чи віддаю я Богові найкраще, чи лише те, що залишилося після всіх інших справ? Господь, Який віддав Свого власного Сина на хресті, гідний набагато більшого, ніж випадкова година, втиснута поміж важливіших турбот. Сьогодні поклади на Його жертовник свої плани, сили й серце, не залишаючи собі того, що шкода віддати. Пам'ятай: ніщо, віддане Йому з благоговінням, не забувається, бо Він записує кожен малий вияв вірності у Свою книгу.
“Син шанує батька, а слуга - пана. То де ж шана, належна Богові?”
“Давид не схотів принести Господу жертви, яка нічого йому не коштувала.”
“Де немає страху Божого, там Слово швидко зникає з уст і з життя.”
