Божий задум і щире серце, готове давати
20 жовтня 2024 р. · 2:06:10 · Дивитися на YouTube ↗
Стислий зміст
Запрошений брат, родом з України, говорив про Божий задум і Божу волю для нашого життя (Єремія 29:11). Навіть серед війни та випробувань Господь має для нас плани на добро - щоб дати надію й майбутнє. Як Йосипа продали в рабство, а Бог через це врятував цілу родину, так і те, що здається втратою, Бог обертає на благо. Тож варто цінувати те, що Господь уже дав, довіряти Йому й уміти чекати. Життя - тільки в Сині (Івана 3:16; 1 Івана 5:12), а Ісус стоїть біля дверей серця і стукає; як Петро, що почав тонути, гукаймо: 'Господи, спаси мене.'
Далі пастор проповідував про щедре давання, запитуючи: чи можемо ми обкрадати самих себе - і скільки це коштуватиме? Спираючись на Малахії 3:8 та 2 Коринтян 9:7, він наголосив, що не проповідує ні десятини, ні 'процвітання', а закликає давати Богові щиро й радо, а не з примусу. Через свідчення з власного життя - перші зарплати, віддані Богові, подаровану пральну машину із сушаркою, напис 'сплачено повністю' - він показав, що благословення повертається до того, хто дає. Гроші не прокляті; гріх - це любити їх і служити їм замість Бога.
Богослужіння завершилося подякою і молитвою - за Україну й за всіх, хто страждає, за захист, і з вдячністю: 'якби не Ти, Господи', наше життя було б зовсім іншим. Богові ми віддаємо не лише фінанси, а й свій час і служіння (Ісус у Гефсиманії: 'чи не могли ви побути зі Мною бодай годину?'). Пускай хліб свій по воді - те, що ми посилаємо вперед до Бога, залишається нашим.
Головні думки
- Божі плани щодо нас - добрі: дати надію й майбутнє, навіть коли обставини незрозумілі (Єремія 29:11).
- Як у житті Йосипа, зрада і втрата можуть стати Божим способом порятунку багатьох.
- Цінуй і дякуй за те, що Бог уже дав, замість того щоб нарікати на дрібниці.
- Вічне життя - лише в Сині; Ісус стоїть біля дверей і стукає, чекаючи запрошення.
- Давай Богові щедро й радісно, а не з примусу - благословення давання повертається до того, хто дає.
- Гроші самі по собі - благословення, а не прокляття; гріх у тому, щоб любити їх і служити їм.
- Віддавай Богові не лише гроші, а й свій час і служіння; дякуй Йому навіть крізь сльози.
Роздум
Зупинись сьогодні й подякуй за те, що вже маєш: за руки й ноги, за дах над головою, за дітей у домі Божому. Так легко нарікати на дрібниці й забувати, що ми - не безпритульні, а діти багатого Небесного Отця. Довір Господу те, що тебе турбує, і не намагайся гребти проти хвиль самотужки. Давай Йому щиро - час, серце, кошти - і побачиш, як Його благословення повертається до тебе. Бо все минеться, та що ми посилаємо вперед до Бога, лишається навіки.
“Ми не безпритульні - ми діти багатого й щедрого Небесного Отця.”
“Коли намагаємось гребти самі, ми тонемо; але крик 'Господи, спаси мене' ніколи не пізній.”
“Богові не потрібні наші зім'яті гроші - те, що ми даємо, ми даємо для себе.”