Усе, що ми маємо, належить Богові

Стислий зміст

Служіння почалося з нагадування, що проповідь - це не просто відомості, які машина могла б зібрати зі Святого Письма. Справжнє слово стає ремою, живим словом, яке Дух Святий вкладає в серце й по-особливому торкається кожного. Громада молилася, щоб промовляв Дух, а не людська мудрість чи здібності. Озираючись назад, як Самуїл, що поставив камінь Авен-Езер, проповідник закликав кожного визнати: "Аж досі допоміг нам Господь".

На основі Луки 16:1-2, притчі про управителя, від якого зажадали звіту, прозвучала одна істина: усе, що ми маємо - служіння, фінанси, здоров'я і час - не наше, а Боже, і колись доведеться дати звіт, як ми цим розпорядилися. Багато людей просто вбивають час, не думаючи, що день звіту наближається.

Спираючись на Повторення Закону 15, Даниїла 6, Івана 15 та безплідну смоковницю з Луки 13, проповідник застеріг: життя без плоду під загрозою бути зрубаним. Бог попускає, щоб дехто мав нестачу, аби випробувати, чи відкриють руку ті, хто має здоров'я, час і достаток. Насамкінець він розповів історію з України про сім'ю, у якої не було навіть картоплі, і про власне рішення діяти, а не виправдовуватися.

Головні думки

• Проповідь має силу лише тоді, коли Дух Святий перетворює слово на живу рему для твого серця.
• Як Самуїл із каменем Авен-Езер, зупинися й визнай, що Господь допоміг тобі аж до цієї миті.
• Усе, що в наших руках - служіння, гроші, здоров'я, час - належить Богові; ми тільки управителі.
• Кожному з нас доведеться дати звіт, як ми розпорядилися тим, що довірив нам Бог.
• Часом Бог попускає нестачу іншим, щоб випробувати щедрість тих, хто має вдосталь.
• Гілка чи дерево без плоду під загрозою зрубання, тож приноси плід, доки є час.
• Перестань виправдовуватися ціною чи незручністю; відвідай хворого й допоможи в реальній потребі поруч.